У неділю – зустріч спільноти Фоколяре

Ласкаво запрошуємо на спільну молитву і зустріч по Слову життя у неділю, 21 лютого, о 15:00. Зустріч проходитиме у приміщенні Центру римо-католицької парафії св. Йоана Павла ІІ.

Карантин у силі, тому просимо про обачність, яку для себе вважаєте за доцільну.

 Лютий 2021 року

 

«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк 6,36).

Євангелист Лука особливо наголошує на величі Божої любові через прикмету, яка на його погляд, безперечно якнайкраще її описує – милосердя.

У Святому Письмі воно є немовби материнським забарвленням Божої любові, через яку Він піклується про свої створіння, їх невтомно підтримує, втішає, приймає. Вустами пророка Ісаї Господь обіцяє своєму народові: «Як утішає когось рідна мати, так я буду вас утішати, і найдете втіху в Єрусалимі»[1].

Це прикмета Бога, яку визнає і проголошує ще й ісламська традиція: з-поміж 99 прекрасних імен Аллаха з вуст вірного мусульманина найчастіше звучать Милосердний і Милостивий.

Згадана євангельська сторінка представляє нам Ісуса, який, перед безліччю людей, що походять з різних, навіть далеких міст і регіонів, робить всім відважну і приголомшливу пропозицію – наслідувати Бога, Отця, саме в милосердній любові.

Така ціль нам здається майже немислимою, недосяжною!

«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».

У євангельській перспективі для наслідування Отця нам потрібно насамперед щодня йти за Ісусом і вчитися від Нього любити першими, так як сам Бог безустанно діє щодо нас.

Такий духовний досвід описує лютеранський богослов Бонгеффер (1906-1945): «Щодня християнська спільнота співає: „Мені даровано милосердя“. Я отримав цей дар навіть тоді, коли закрив своє серце перед Богом; […] коли заблукав і не знайшов дороги для повернення. Тоді мені назустріч вийшло слово Господнє. Тоді я зрозумів: Він мене любить. Ісус мене знайшов: наблизився до мене, лише Він. Він мене розрадив, пробачив усі мої помилки і не обвинуватив у злі. Коли я був Його ворогом і не дотримувався Його заповідей, Він повівся зі мною як з другом. […] Мені складно збагнути, чому Господь мене так любить, чому я Йому такий дорогий. Я не можу зрозуміти, як Він зумів і захотів перемогти моє серце своєю любов’ю, я можу лише сказати: „Мені даровано милосердя“»[2].

 «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».

Дане Слово з Євангелія спонукає нас до справжньої революції в нашому житті: щоразу, коли нас хтось ображає, ми можемо не йти шляхом відкинення, безапеляційного засуду і помсти, а шляхом прощення і милосердя.

Це не стільки означає виконувати тяжкий обов’язок, скільки приймати від Ісуса здатність переходити від смерті власного егоїзму до правдивого життя в сопричасті. Ми з радістю відчуємо, що отримали те саме ДНК, що й Отець, який нікого остаточно не засуджує, але всім дає другий шанс, відкриваючи горизонти надії.

Такий вибір дій дасть нам можливість ще й приготувати ґрунт для братніх відносин, з яких може народжуватися і зростати спільнота людей, зорієнтованих на мирне і конструктивне співжиття.

 «Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний».

 Ось що пропонувала К’яра Любіх, розважаючи над фразою з Євангелія від Матея[3] про те, що блаженна та людина, яка чинить милосердя: «Тема милосердя і прощення пронизує ціле Євангеліє. […] А милосердя – це якраз і є найвищий прояв любові, який її сповняє, тобто робить досконалою.  […] Намагаймося відповідно жити в кожних своїх стосунках такою любов’ю до інших у формі милосердя! Милосердя – це любов, яка вміє приймати кожного ближнього, особливо найбільш убогого і нужденного. Любов, яка не розраховує, щедра, універсальна, конкретна.  Любов, яка схильна викликати взаємність, яка є кінцевою ціллю милосердя, без якого існувала б лише справедливість, що може творити рівність, але не братерство. […] Хоч це й виглядає важко і відважно, але запитаймо себе перед кожним ближнім: як би з ним себе повела його матір? Така думка допоможе нам зрозуміти і жити за серцем Бога»[4].

[1] Пор. Іс 66,13.

[2] Dietrich Bonhoefer, 23 gennaio 1938, in La fragilità del male, raccolta di scritti inediti, Piemme, 2015.

[3] Cf. Mt 5,7.

[4] C.  Lubich, Parola di Vita novembre 2000, in eadem, Parole di Vita, a cura di Fabio Ciardi (Opere di Chiara Lubich 5; Città Nuova, Roma 2017) pp. 633-634.

  Летиція Магрі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Next Post

29-й номер парафіяльної газети

Нд Лют 21 , 2021

Breaking News