Відбулася чергова зустріч Душпастирської Ради з питань релігійної опіки в пенітенціарній системі

-1

23 листопада у Києві відбулася зустріч робочої групи Душпастирської Ради з питань релігійної опіки в пенітенціарній системі та Департаменту виконання покарань в справі реформ законів про релігійне служіння у в’язницях.

Темою чергової зустрічі була «Проблема обов’язку супроводу капелана під час його перебування в установі».

Здається, що справа є не надто важлива, але в практиці обов’язок супроводу сильно обтяжує персонал установи, не дозволяє збільшити час служіння. Це залишок пострадянського підходу до в’язничного капеланства, який допускає проведення релігійного служіння, як реалізацію прав на свободу світогляду та віросповідання, але не бачить капеланства, як складової частини виховних та ресоціалізаційних  завдань Пенітенціарної служби, в плані яких капелани є партнерами і вагомими помічниками на безоплатній основі.

Капеланів представляла Душпастирська Рада як дорадчий орган Міністерства Юстиції в справах релігійного служіння у в’язницях. Голова Ради, о.Григорій Драус зазначив, що справа супроводу здається мало значущою справою, але як говорили про крок космонавта Ніла Армстронга – “Малий крок для людини, але великий для людства”.

о. Григорій Драус, на підставі досліджень світової практики, представив причини змін в плані супроводу капеланів:

1) Обов’язок супроводу є наслідком пострадянського періоду, застосовується тільки на Кубі, Білорусі (не в усіх установах) і частково в Росії.

2) Не має супроводу капелана в жодній з демократичних країн. 3) В усіх демократичних країнах капелани (по кілька в один час в одній установі), основному по 8 годин щодня проводять служіння. Це стосується так капеланів – волонтерів, як і штатних. Обов’язок супроводу стосується того, що керівництво обмежує служіння до кількох годин у тиждень із-за відсутності вільних працівників.

4) В усіх країнах, де капелан виконує служіння без супроводу (і там де супровід існує) не було жодного випадку агресії в’язнів на капеланa.

5) Нагляд над капеланом може виконувати керівник відділення  або його помічник, котрий перебуває на відділені.

6) Делегування працівника до супроводу є втратою часу працівника, і кількість вільних працівників.

7) не стосується в практиці супровід працюючих в установах – вчителів (чоловіків) чи керівників виробництва.

8) Капелани виконують служіння на безоплатній основі, тому тим більш слід ставитись до них з повагою, коли хочуть частіше виконувати служіння.

9) Працівник делегований до супроводу, коли перебуває під час виконування капеланом служіння, фактично не виконує свого завдання, бо і так на відділені перебувають інші працівники, які відкривають камери і супроводжують ув’язнених на місце служіння. В тому часі спеціально делегований до супроводу капелана працівник не виконує ніякого завдання. Часто, таким делегованим працівником є психолог, і так обтяжений своїми обов’язками.

Представлено звіт про закони про релігійне служіння в 38 демократичних  країнах усіх континентів. В усіх демократичних країнах (за винятком Куби, України, частково Росії і Білорусії) немає супроводу капелана. о.Григорій Драус особисто підтвердив, бо виконував служіння у в’язницях Польщі, Італії, Угорщини, Великої Британії, Камеруні і Австралії – усюди без супроводу.

Однак, зважаючи, що в Україні є велика кількість релігійних організацій, котрі виконують служіння, і факт, що серед капеланів є численний процент осіб, котрі раніше відбували покарання, голова Душпастирської Ради виступив проти впровадження повної відсутності  супроводу, вказав на необхідність впровадженя  спеціальних норм, які зважатимуть на вимоги охорони і специфіку  кількіості осіб приходячих в установу. о.Григорій Драус пропонував, щоб супровід на відділені виконував не спеціально делегований працівник, і керівник відділення, що не суперечить принципам охорони. Оскільки є готові капелани до виконаннння служіння не одноразово на тиждень, а в повному вимірі, як це зустрічається в багатьох країнах, котрих можна спеціально  підготувати  на такому рівні, як готуються до роботи кандидати на працівника в’язничної установи (які мають прямий контакт з ув’язненими і самостійно пересувається установою), о. Григорій Драус і Душпастирська Рада пропонували, щоб такими капеланами не обтяжувати персонал установи обов’язком супроводу.

Пропозиція додатку до Кримінально-виконавчого кодексу, стаття 128, пункт 3:

“Правила перебування капелана в установі.  Працівник проводить супровід капелана від КПП до відділення та після завершення  служіння від відділення до КПП. Під час служіння (в каплиці, камері або залі) за супровід капелана відповідає керівник відділення, на якому капелан проводить служіння.

Капеланам, які на постійній основі і регулярно виконують служіння (мінімум 20 годин на тиждень), пройшли

спеціально визначену підготовку (яка прирівнюється до рівня підготовки робітників установи, які працюють з ув’язненими) не делегується окремий працівник для супроводу на час виконання ним служіння”.

Справа буде предметом зустрічей з Комітетом Верховної Ради до справ правового забезпечення Пенітенціарної Служби.

                   Катерина Шандигаєва

Next Post

Парафіяльні оголошення

Пт Лис 26 , 2021

Breaking News