Капуцини вперше прибули до Львова у 1708 roці. В різні періоди, мали два монастирі. Були вигнані радянською владою в 1946 році. Залишився один, о. Серафим Кашуба (пом. У 1976 р.), нелегальний настоятель багатьох католицьких спільнот розсіяних по всьому СРСР.
У Львові перший монастир існував до 1785 р. Капуцини знову повернулися у Львів на початку XX ст., на Замарстинів. Тут охрестили і виховали для згромадження та священства згаданого Слугу Божого o. Серафима Кашубу. У 1936 р. було освячено величну церкву св. Франциска. Хроніки передають, що гвардіан згромадження докладав зусиль щоб міська влада дозволила на менший храм, згідно з духом капуцинів.
В Олеську, поблизу замку, де народився їхній мабуть найбільший добродій, король Ян ІІ Собеський (в одному з монастирів він навіть мав свою келію), у 1739 р. постав один з найбільших в Європі монастирських будинків капуцинів. З перервою у 1785-1823 рр., монастир діяв до 1941 р.
Слідами історії до Львова та Олеська 5-7 травня цього року завітали отці та брати семінаристи з монастиря в Любліні. Координатором паломництва була Римо-католицька Парафія св. Йоана Павла ІІ зі Львова, настоятель якої мав формацію саме в капуцинів з їхньої парафії в Любліні на Почекайці (дільниця міста). 27 капуцинів були дуже гостинно прийняті у Львові. В церкві на Замарстинові, що зараз належить греко-католицьким редемптористам, вони брали участь у молебні східного обряду за померлих капуцинів з львівських монастирів, який вів о. Ігор Бекоший, разом з місцевими парафіянами. Потім, при вівтарі за іконостасом, було звершено першу Євхаристію в західному обряді від 14 травня 1946 р. Сьогодні редемптористи достойно та ревно продовжують почату капуцинами сто років тому справу. „Тут ми пізнаємо свої коріння” говорив о. Петро Стасінський OFMCap, ректор семінарії. Також всі молилися про беатифікацію вихованця цієї парафії о. Серафима Кашуби.
У старшому монастирі, по вул. Короленка (колишня Францисканська) зараз знаходиться школа з інтернатом для глухих людей. Директор Володимир Возницький, який водив братів по школі, сказав, що знає про традицію благодійних справ львівських капуцинів, і намагається працювати в їхньому стилі. В церкві, якою зараз користуються адвентисти, капуцинів вітав віце-президент Церкви Адвентистів Західної України. Капуцини разом з пасторами разом помолилися Літургію Годин. Пастори сказали, що так як і 200 років тому, місцеві будівничі та душпастирі хочуть свідчити про Христа. „Бажаємо собі і вам, щоб ми разом зустрілися в день приходу нашого Господа в Небі”, говорив пастор. Доказом братерства у Христі є спільна молитва псалмами.
В одному з найбільших капуцинських монастирів Європи, в Олеську монахів щиро прийняла дирекція і вони мали можливість ознайомитися з історією цього місця. В монастирі, який повільно відновлюється знаходиться мабуть найбільший в Україні склад сакрального мистецтва.
Подорож слідами історії виявилася дуже повчальною, католицькою та екуменічною. Теперішні господарі капуцинських місць, пам’ятають і гордяться своїми попередниками.
о. Григорій Драус
