На краю парафії св. Йоана Павла ІІ у Львові вже три роки діє монастир святого Йосипа сестер бенедиктинок. Настоятель отець Гжегож Драус постійно називає його серцем парафії та джерелом її духовності. Тісна співпраця, взаємні запрошення на парафіяльні та монастирські заходи, відвідини, паломництва на бенедиктинські свята визначають шлях збагачення парафії бенедиктинськими скарбами.
До свята св. Бенедикта від парафіяльного костелу вирушила піша проща. Півторагодинна хода була наповнена молитвою за мир. Отця Гжегожа Драуса супроводжували родини військових (серед них шестимісячний Іван, син військового з передової) та велика родина ромів-біженців війни, які саме готуються до хрещення. Маршрут пролягав по жвавій, проїзній вулиці та торгових центрах. Отець Леопольд Рудзінський, перший український бенедиктинець і настоятель монастирського костелу, подарував фігуру св. Бенедикта. Провідною думкою бенедиктинських монастирів є принцип «Нехай сильні мають те, що хочуть, а слабкі не тікають». Монастир бенедиктинок від початку війни приймає біженців. Паломники разом з іншими вірними взяли участь у бенедиктинській Вечірні та святій Месі за латинським обрядом, які відслужив єпископ Радослав Змітрович, відповідальний за душпастирство родин.Чотири бенедиктини виконують функцію капеланів в монастирі костелу сестер. Вони також виконують і традиційну бенедиктинську роботу. Отець Єфрем Міхальський на відпустовій Святій Месі використовував кадило, приготовлене за власним рецептом.
отець Гжегож Драус
