о.Григорій, вітаючи Єпископа: «Дорогий Отче, тут, в цій катедрі, яка є матір’ю церков на львівській землі, є згромаджені спільноти неокатехуменальні з парафії святого Йоана Павла ІІ. Ми є дуже молоді. Щоб показати як та дійсність виглядає прошу щоб батьки показали Якова. Представте Якова. О, Яків. Він народився тоді, коли були перші катехези. Тобто ми є на такому рівні. Але є ревні. Молоді, маленькі, але надіємось, вашими молитвами і вашим посланням – сильні Божим Духом. Хай встане перша спільнота. Відповідальний в лікарні, декілька братів є тепер на зустрічі з ініціатором Дороги у Варшаві. Є сім подруж разом мають хіба десь 20 дітей. Є також вагітні сестри. І також є катехісти, нехай руку піднесуть катехісти зі спільноти, які вже проводять катехези, і також є друга спільнота, маленька, нехай встануть, хто є з другої спільноти. Нас декілька є, тому що важко євангелізувати, але Бог допомагає. Радіємо кожним. Бо кожен є, кожна особа є більш важлива ніж увесь світ. Є також інші особи, які були в давній спільноті, у св. Антонія і нас завжди підтримують. Наша подіє є пов’язана з євангелізацією, яку вже другий рік проводимо на площі нашого міста, в серці Львова, разом з тисячма площами світу. Тепер, в час пасхальний, виходимо щоби свідчити про Ісуса Христа. Це є дійсність дуже покірна і проста. Але важлива щоб показувати сьогоднішньому світу Ісуса Христа. І є люди які приходять до Христа, завдяки тому, що почули Слово саме на площі. Але ми існуємо завдяки тому, що є в єдності з апостолом, представником апостола, яким є єпископ, тому просимо про ваше слово, вашу молитву і послання нас на цю євангелізацію. Бо тим хто проголошує, на різний спосіб слово на площах, є кожен з нас, кожен з тут присутніх»
Читання з Євангелія Матвія.
Мт. 28.1-8;16-20
Слова звернення єпископа:
«Дорогі брати і сестри.
В кожному з Таїнств Господь уділяється нам у всій своїй повноті.
Зовсім не випадково, словами сьогоднішнього Євангелія Ісус заохочує нас пізнавати Його відносини з Отцем. Пізнавати глибину любові, яка єднає Пресвяті Особи. Ісус каже: «Вірте Мені, що я в Отці, а Отець в Мені…» Ісус прагне щоб ми також жили у Божій славі, в повноті Його благодаті, будучи Його улюбленими дітьми.
Результатом відносин з Ісусом є діла Божі які чинимо, тобто плідність нашого життя. «Хто вірить у Мене, діла які Я роблю – робитиме і він. Плід – це те, що можемо побачити, чого можемо торкнутися, виміряти, зважити, оцінити. Віра це не теорія, не прийняття якогось ідеологічного становища, це не публічна декларація. І це також не лише виконання зовнішніх формальностей, певних вимог. Віра – це щось більше ніж бути охрещеним, ходити до церкви, перед Великоденм висповідатися, чи вислати дитину на релігію або до першого Причастя…
Принесення плодів має вирішальне значення. Що є твоїми плодами? Не маю тут на увазі втілення в життя своїх мрій і прагнень, самореалізацію, успіх на роботі. Наша історія так часто подібна до історії Адама і Єви, які попри Божу заборону, зірвали плід з дерева пізнання добра і зла. Невірність Господу перетворила для них рай – чудовий сад – на зловіщі хащі, джунглі сповиті мороком і небезпечну пастку… Плід без дерева завжди гине. Адам і Єва відірвались від дерева життя , втратили Бога з-перед своїх очей, Він став для них недосяжний.
Чим більше докладаємо зусиль для щоб наповнити наше життя усім – крім Бога, тим більше розчаровуємося, почуваємо себе пригніченими і не хочемо далі жити. Плідним є таке життя, яке повністю виповнене Богом. Лише тоді коли усіма своїми силами тримаємося Бога, черпаємо з Нього найкращі життєдайні соки.
Потребуємо вдарити себе в груди, бо так насправді досить часто любимо словом і язиком, тобто теоретично: в прагненнях, деклараціях, і в планах… Проте замало, в конкретних вчинках.
Ще одна справа: Божі діла не мусять бути відразу великими такими, що привертають увагу і дивують. Нашим завданням не є чарувати світ і здебільшого Бог не очікує від нас чогось незвичайного. Перебування в Христі приносить, на перший погляд, звичайні плоди: сумлінний підхід до своїх обов’язків, доброта і зичливість по відношенню до ближніх, турбота про спільні блага, активність у парафіяльному житті… Як добре було б, коли б ми приносили такі плоди…
Зрілість Христового учня полягає на тому, щоб ділитися з оточуючими причиною свого щастя – Ісусом і запрошує ближніх до пізнання Господа. Справжній християнин, як і Ісус бажає щоб прославився Отець»
Чудовий приклад проповідування слави Христа маємо у святому Йоані Павлі ІІ. Він у діалозі з людиною завжди посилався на Бога. Показуючи цим співрозмовнику особливу вартість тієї близкості. Не встидався цього. Зустрічаючи людину говорив їй про Христа який є єдиним вчителем життя. Хто краще ніж Бог розуміє людину? Де, від кого людина може краще навчитися бути людиною як не від свого Творця?
В посланні до молоді в 1992 році написав: «Не лякайтеся запропонувати Христа тому, хто Його ще не знає. Христос є найкращою відповіддю на усі запитання які стосуються людини і її буття. Без Христа людина залишається нерозгаданою загадкою. Тож майте відвагу пропонувати Христа. Звичайно потрібно це робити з належною пошаною до свободи сумління кожної людини, але чинити це необхідно.
Ціллю такого діалогу є остаточне щастя людини, яке перевершує межі розуміння чи людської уяви – це споглядання Бога таким, яким Він є. Святий Йоана Павло ІІ не переставав переконувати, що Бог завжди стоїть на боці людини і є прихильний до неї.
Тож запросімо сьогодні Христа в наше життя., щиро, по справжньому запросімо і через щоденний діалог з Ним вчімося поширювати у світі Боже Царство.
Возлюблені. Сьогодні на вас відновлюється досвід Церкви, початку, яка послала своїх синів проголошувати з апостольської сміливістю Євангеліє народам, які ще не знали Христа. Послання цих наших братів і сестер на площу міста Львова, відповідно до конкретних потреб нашої помісної Церкви, нехай зміцнить узи братньої єдності, яка вже живе та діє через молитви, зі Святою Тріцею.
Благословення: О Боже, Ти бажаєш щоб усі люди спаслися і дійшли до пізнання істини. Подивися яке велике Твоє жниво і пішли Твоїх працівників щоб Євангеліє проголошувалося кожному творінню і щоб Твій народ згромаджений Словом життя та сформований силою Таїнств ішов дорогою спасіння в любові. Через Христа Господа нашого. Амінь.
На завершення єпископ ще сказав: «Я знаю, що маєте дуже багато разів зустрічі, і дуже тішуся, що ви вибрали цю Дорогу, на якій можете пізнавати Бога, відкривати свою віру і приближатися до Господа. І коли я дивлюся на вас, бачу вашу радість, радість у ваших серцях, на ваших обличчях. І бажаю вам щоби ви завжди покладали свою надію, своє майбутнє з Богом. Щоб ви укладали своє життя з Богом, бо воно буде краще – ви не змарнуєте свого життя, яка є одне і на вічне життя. І цього вам бажаю вам. Щоб ви на цій дорозі також знайшли інших, також на цю дорогу привели інших, щоб вони могли також з вами розділити радість від зустрічі з Господом…»
